Thesen MKS18 N. Solons'ka / Тезисы МСС18 Н. Солонська
Атрибуційні помітки в «руських книгах» з Галле, що зберігаються в бібліотеках Києва, як свідчення їхнього поширення та рецепції
У фондах усіх бібліотек світу, зокрема, київських бібліотек в Україні, про які йтиметься нижче, в колекціях деяких приватних колекціонерів особливе місце посідають рідкісні книги. Як свідчення епох і культур, що несуть таємниці та загадки минулого, вони були й залишаються об’єктами прискіпливих, трудомістких і часто тривалих досліджень істориків, книгознавців, мовознавців, культурологів, бібліотекознавців, бібліографознавців та ін. Такі видання потребують комплексної атрибуції.
До рідкісного видання належить і праця: Arndt I. Vier Bucher vom wahren Christentum. – Magdeburg, 1610 – (Иоанн Арндт. Четыре книги об истинном христианстве, Галле, 1735 р., два томи, 1426 с.). Її перший переклад здійснив один із видатних умів XVIII ст., український учений, богослов, перший перекладач із німецької мови на українську, проповідник, відомий діяч релігійного руху, представник барокової поезії, професор Київської духовної академії, перший український учений-семітолог Симон Тодорський (Симеон Федорович Теодорський (1700–1754)).
Переклад оригінальної і знакової праці «Чтиры книги об истинномъ християнствъ» німецького вченого Іоанна Арндта (1555–1621) зробив можливим ознайомитися з нею освіченому слов’янському співтовариству; поширити його передові філософські ідеї.
Щодо життя, діяльності та творчості С. Тодорського існує солідна історіографія. Це доробок таких учених, як: В. Аскоченський, Є. Болховітинов (митрополит), В. Зеньковський, К. Кислова, А. Кримський, С. Менгель, В. Нічик, І. Огієнко, Г. Флоровський, З. Хижняк, Д. Чижевський, В. Щукин та ін. Його ім`я згадують німецькі вчені, які висвітлюють історію Київської духовної академії: Р. Штуперіх, Е. Вінтер, Р. Лахман, Г. Роте та ін. Прізвище Симона Тодорського дуже часто стоїть поряд із прізвищем Григорія Сковороди. Видання І. Арндта 1800–1801 рр. та видання його перекладу зафіксовано у довідниках та бібліографічних покажчиках.
Крім Arndt I. Vier Bucher vom wahren Christentum. – Magdeburg, 1610 – (Иоанн Арндт. Четыре книги об истинном христианстве, Галле, 1735 р., два томи, 1426 с. С. Тодорським у Галле було перекладено на слов’яно-руську мову: Анастасий Проповедник. Наставление к истинному познанию и душеспасительному употреблению страдания и смерти Господа и Спасителя нашего Иисуса Христа (Галле, 1735); А. Г. Франке. Начало христианского учения (Галле, 1735; друкарня Копієвича) [1].
Відомі також праці С. Тодорського: Пять избранных псалмов царствующего пророка Давида с преизрящними песнями похвалимы двоих церковных учителей Амвросия и Августина (1730-ті роки); Поучение на 10 февраля (Москва, 1743); На брак великого князя Петра Феодоровича с Екатериною (Москва, 1745); На день рождения императрицы Елизаветы (Москва, 1746); В день восшествия на престол императрицы Елизаветы Петровны (Москва, 1747); Похвала великому князю Петру Феодоровичу.
У фондах НБУВ нами виявлено такий примірник: – «Чтири книги ω истинномъ христїѧнствѣ содержащїи въ сєбѣ ѹчєнїє ω спаситєльномъ покаѧнїи, сєрдєчномъ жалѣнїи и болѣϛнованїи ради грѣховъ; ω истиннои въръ, ω свѧтомъ жити и пребыванїи истиннихъ неложнихъ христіѧнъ: також, дє ω сємъ, как ω истинныи христїѧнинъ иматъ побѣдити грехъ, смерть, дїѧвола мїръ и всякое бѣдствїє, вѣрою, молитвою, терпѣніємъ, Божїимъ словом и небеснимъ ѹтѣшєнїємъ, всєжє сіє въ Христѣ Їисѹсъ. Сложеннїи чрєзѹ Їоанна Арндта Бывшаго єпископа церкви въ кнѧженїи Линєбѹргскомъ зъ нѣмєцкагω ѩзыка на рѹскыи переведенїи въ Галѣ ΑΨΔΣ 1735 года».
Твір І. Арндта просякнутий ідеями пієтизму, що підштовхував «до пробудження та оновлення релігійного почуття» [2]. За Д. Чижевським, то – «модерний напрям у протестантській теології», а ідеал християнства полягає в християнізації всього життя індивідуального та суспільного» [3, с. 5, 8]. Його родоначальником вважається автор твору "Pia desideria" ("Побожні бажання") Філіпп Якоб Шпенер. За його іменем і походить назва.
Перекладач, вихідні дані видання не зазначено. «Четыре книги об истинном христианстве» Арндта «було перекладено на русько-український ізвод церковно-слов`янської мови» [4]. Шрифт звичний для церковних книг і відрізняється від петровського гражданського. У книзі є заставка і кінцівка, виконані на високому художньому рівні. Прізвище оформлювача (чи художника) не вказано.
Друк книг у XVII–XVIII ст. має свої особливості, де належить вдатися до запропонованої нами атрибуції видань за способами поліграфічної технології [5]. Постає питання бібліографічного опису видань, що належать до стародрукованих, тобто, таких, що вийшли друком до першої третини XIX ст., як то відповідає поняттям у європейському книговиданні.
Атрибуційна помітка, позначка (слід)): «Куплена книга сия 1774 года. Сия книга пана (прізвище власника нерозбірливо. – Н. С.) сына (прізвище нерозбірливо. – Н. С.) меньшего».
Книги Арндта продавалися в Київській академії, в Лаврській книгарні. Однак де саме цей примірник був придбаний «вірним українським християнином», як зазначалося вище, в 1774 р., з’ясувати, звичайно, неможливо. Від 1735 р. до 1774 р.– Галле – Київ – минає 39 років. Отже, книга «мандрувала» майже 40 років перш ніж потрапити до свого власника, «пана», особи, яка належала до вельми освічених шарів київського суспільства; треба розуміти, людини маєтної, оскільки книги коштували недешево. Пошук і збір відомостей про алгоритм поширення та етапи розповсюдження книги (в тому числі й цензурні модифікації, а вони мали місце з твором І. Арндта, транспортування, ціни на книгу тощо) зумовлює не тільки історико-книгознавчу, а й історико-документальну атрибуцію.
Власницька історія екземпляра невідома. Історію його побутування, тобто, переходу з рук у руки не уявляється можливим вияснити, за браком інших записів. Утім, існуючий запис спрямовує поштовх дослідників до вивчення кола читання тогочасної людини, читацьких потреб членів суспільства, є джерелом з історії читання в XVII–XVIII ст. на території України за часи Російської імперії; відбиває духовні настрої певного прошарку суспільства; свідчить про те, що праця Арндта-таки збуджувала розум освіченої спільноти.
Власницький напис у нашому випадку ми розглядаємо як атрибуційну помітку. Атрибуційні помітки на екземплярах перекладів С. Тодорського, що зберігаються в НБУВ, ніколи не друкувалися.
Глибокий аналіз перекладу С. Тодорського здійснено Д. Чижевським у книзі, що тепер теж є бібліографічною рідкістю: Чижевський Д. Українські друки в Галле (Краків; Львів : Українське видавництво, 1943). Науковцем використано історико-філологічні методи дослідження, методику стилістичної діагностики. Він відносив переклади С. Тодорського до української мови XVIII ст., до «зразків українського барочного поетичного мистецтва», де зберігається смислова цілісність оригіналу і точність змістового сплаву, а його вірші – до типових віршів українського бароко [6].
У фондах НБУВ зберігаються й інші твори І. Арндта: «Объ истинномъ христианствѣ . Том первый. Часть первая и вторая». На титулі: Объ истинномъ христіанствѣ съ присовокупленіємъ Райскаго вертограда исполненнаго христіанскихъ добродѣтелей. Сочиненіе Іоанна Арндта въ пяти частях. Издание Кораблева и Сирякова. Часть первая. С.-Петербургъ. Печатано в типографіи А. И. Половицкаго и θ. Г. Елеонскаго. 1875. На звороті титула: Печать дозволяется. С.-Петербургъ, 14 сентября 1874 года. Цензоръ, Архимандритъ Арсені; «О истинном христианстве шесть книг с присовокуплением Райскаго Вертограда и других некоторых мелких сочинений сего писателя / пер. с нем. И. Тургенева. – Иждивением К. Кольчугина. – Москва : Тип.[ография] универс.[итетская ] у Хр. Клаудия, 1800–1801. – 8 0 .– Ч.3. – XIII, 563 с.; Ч.4. – 556 с. Не обійдемо увагою і переклад книги Арндта 1790 р. (4 0 , 190 с.) з англійської мови. Він зроблений в Яссах Лукою Сичкарьовим. Серед бібліофілів відоме й таке видання, як: Об истинном христианстве : в 4-х ч. / соч. Иоанна Арндта. – СПб. : П. П. Сойкин. – 1906. – VIII, 556 c.; 22 см. – Бесплатное приложение к журналу «Русский паломник», 1906, кн. 1.
Рідкісна книга Іоанна Арндта витримала чимало видань; перекладена майже на всі європейські мови. Сьогодні вона під новим ракурсом вивчається сучасними богословами, істориками, філософами, користується підвищеним читацьким попитом і тому потребує подальшого наукового дослідження.
Список використаної літератури
- Менгель С. Малый катехизис А. Г. Франке и его переводы на русский язык / C. Менгель, Т. Челбаева // Slavia Orthodoxa. Eзик и культура. – 2003. – S. 230–243.
- Reichelt S. Der Übersetzer Simeon Todorskij / S. Reichelt // J. Arndts Vier Bücher von wahrem Christentum in Russland. Vorboten eines neuzeitlichen interkulturellen Dialogs. – Leipzig, 2011. – S. 27–55.
- Чижевський Д. Українські друки в Галле / Д. Чижевський. – Краків ; Львів : Українське видавництво, 1943. – 80 с.
- Иванов В. В. Избранные труды по семиотике и истории культуры. Т. 4. Знаковые системы культуры, искусства и науки / В. В. Иванов. – Москва : Языки славянской культуры, 2007. – 792 с.
- Солонська Н. Г. Атрибуція видань української діаспори за способами поліграфічної атрибуції : проблеми дефініції та бібліографічного опису / Н. Г. Солонська // Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек : матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 3–5 жовт. 2017 р.). – Київ, 2017. – С. 173–176.
- Чижевський Д. Барокко / Д. Чижевський // Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернополь, 1994. – С. 239–304.